Вовк у казках світу

Усім привіт! Сьогодні ми поговоримо про сірого та неситого звіра — вовка. Тому уперед!

І почнемо ми з того чому ж вовк — неситий? Відповідь на це питання приховується в українських народних віруваннях, а саме на Заході побутує думка, що у Вовка кишки закручені лише раз тому він бистро голодніє і ніколи не може наїстись, адже їжа у його череві просто не затримується.

У середньовічних бестіаріях Вовк — це людина безпричинно люта, котра через свою злобу нехтує і прощенням, і благодаттю. Найвідомішим образом вовка у середньовіччі є Вовк Ізенґрім, ім'я якого з німецької перекладається як "той, хто ріже залізо" або в переносному значенні "людина, яка не гребує жорстокістю заради грабунку". З'явився цей хижак через Єву, адже коли Господь дав наказ Адамові наповнити Землю звірами за допомогою чарівного ретязя, то увидівши, що її чоловік уже створив вівцю — то надумала зробити вівці пару, себто барана, але натомість вийшов лютий Ізенґрім, який як тільки-но вийшов з морської хвилі так у ту ж саму мить і вкрав Адамову ягничку. Також цей сіроманець є одною з головних постатей у французькому епосі про лиса Ренара — де виступає основним суперником хитрющого, рудого крутаря. У середньовічній геральдиці про вовка згадують у доброму змісті: "Вовк має значення пильности й обачности", і в цій чесноті ім'я цієї тварини і його образ використовується в гербах; сірий хижак роздобув свою здобич з таким розумом, що рідко зустрічається у ловців.

Хоча образ вовка у більшості і зв'язується з чимось злим, але, наприклад, у давніх римлян побутує переказ про вовчицю, яка вигодувала молоком двох немовлят — Ромула і Рема, славетних засновників Риму. У скандинавському байкарстві є звір Фенрір — це страхітливий вовк, якого породили Локі, бог хитрости, та велетниха Анґрбода. Фенрір був ув'язнений богами, але вкінці світу він скине пута, та в часі Раґнароку пожере Одіна. Після цього його вб'є син Одіна Відар, котрий або вразить його мечем в серце або роздере вовчу пащу. В єгипетському байкарстві є бог Упуат, який зображувався в образі вовка, а також ця тварина була священною для бога Анубіса. В японському байкарстві вовки називаються Окамі, і які виконували роботу посланців богів Камі, наприклад, в образі цього звіра появлялася богиня Сонця — Аматерасу. Також Окамі виступає захисником лісів і гір, помічником нужденних людей, він заздалегідь попереджає жителів селищ про прийдешні природні лиха, зберігає поля від витоптування кабанами і оленями, служить захисником подорожан в гірських лісах. Хоча тут є кілька відмін: одна твердить, що вовк просто йшов за подорожанином охороняючи його від нього чортів, у іншій ж хижак просто ждав, коли людина впаде, щоб накинутися на неї. Щоб уникнути цього люди всігди носили із собою солоний рис з бомбами, щоб пригостити духа. В одному з переказів вовк вивів з гущавини сліпого флейтиста, який думав що то був ловець, але зрозумів що був неправий, коли вибавитель знічев'я втік наблизившись до людських поселень.

Як правило здібностями перевертня, на відміну від кіцуне і танукі, не володіє. Лише в одному переказі вовк-бакемоно пожирає людину і перетворюється в нього, щоб підмінити того в родині.

Зображення вовка при храмі, за повір'ями, захищало від пожеж і крадіжок.

У сучасній культурі також відомий образ вовкулаки, тобто людини-перевертня. Але вони зустрічаються і в слов'янському та українському байкарствах. І мали ці створіння три подоби: людини, вовкулаки і чистого вовка. Що рупо то те, що сирого м'яса їм не можна було їсти, адже після нього в людину перетворюватися тяжко — звіряча сторона поглинути норовить, так багато навсігди вовками ставали. А вже якщо людське м'ясо спробували це все. Вже не вибиралися — якщо і зуміли назад перекинутися, розум все одно так і залишався звіриним, все життя на людоїдство тягнуло.

Також наш сірий розбійник має зв'язок зі святими, а саме із Юрієм громовержцем, який є вовчим пастиром, у слов'янському байкарстві це призначення виконував Полісун.

Давним-давно верховним вожаєм у всіх вовків був досвідчений рудий вовк — Чубарс. Нахабний він був без міри, безчинства всякі творив, вовки під його орудою звірину різали нещадно, геть людей губили цілими селами. Дійшло до того, що і самим богам вовки підкорятися перестали — вирішив Чубарс, що його родичі повинні стати царями природи. Поскаржився тоді лісовий бог Святобор на ворохобника, і відправив тоді батько Сварог на землю місячного бога Хорса. Обернувся той Білим Вовком, спустився до вовків і здолав Чубарса чарівним жезлом — відправив його на місяць, у вічне вигнання. А замість нього верховним вожаєм став Путята — сірий вовк. Відтоді рудих вовків на наших просторах і не водяться — тільки сірі. А на місяці і донині тужливо виє вигнаний Чубарс, і вовки земні, йому відповідають.

Наостанок треба додати, що вовк яким би він не був злим у казках, все рівно приносить користь природі — не дарма ж він санітар лісу.

Вовк у переказах

Іноземно-український словничок:

Бачити — видіти
Традиція — звичай
Шахрай — крутій, крутар
Варіант — відміна

Мисливець — ловець, полювач

Швидко — бистро, хутко, скоро
Героїня — славетниця
Завжди — всігди, завсігди, завсіди
Гігант — велетень
Зрештою — вкінці
Раптом — знічев'я, неочікувано
Мандрівник — подорожанин
Рятувати — вибавляти, спасати
Ватажок — вожай
Цікаво — рупо
Харчуватися — їсти
Керувати — орудувати
Бунтівник, бунтар — ворохобник, заколотник, каламутник, баламут

Мітологія — Вовк